Головна   Зміст   Формули   Тести    
 

Тема 3. Попит, пропонування, ринкова ціна та гроші 

Ринкова  економіка існує за умови здійснення певних принципів  взаємодії та спілкування економічних суб'єктів.
Принцип перший - це економічна свобода. Він означає, що кожен економічний суб'єкт керується власним інтересом і несе відповідальність за власні дії. Умовою реалізації  цього принципу є приватна власність на майно, доходи, виробничі ресурси.
Для виробника економічна свобода означає можливість розпочинати діяльність у будь-якій сфері та досягати мети максимізації власного доходу  усіма законними способами.
Для споживача економічна свобода передбачає широкий вибір речей і послуг та досягнення найліпшого використання власних доходів з метою одержання найбільшої корисності.
Принцип другий - це конкуренція. Конкуренція - економічне суперництво між учасниками ринкового господарства за вигідніші умови виробництва товарів і послуг та отримання найвищого прибутку.
Вирізняють досконалу та недосконалу конкуренцію. Досконалою називають конкуренцію за таких основних умов:
  • існує велика кількість виробників та покупців кожного продукту, тому жоден з них не диктує власних умов на ринку й одноосібно не визначає ціну;
  • кожен продавець або покупець вільно входить на ринок (бере участь у купівлі-продажу) і  виходить з  нього  (припиняє цю участь), оскільки не існує правових чи організаційних перешкод для цього;
  • товари певного ринку однакові, або однорідні, не мають переваг для  покупців, а всі покупці однакові для продавців;
  • усі покупці і продавці повністю поінформовані про ситуацію на ринку, жоден з них не знає чогось такого, що приховано від інших;
  • покупці  і продавці поводять себе як раціональні економічні суб'єкти і не вступають у змови з метою одержання вигід.

Недосконалою вважається  конкуренція, за якої одна або кілька згаданих умов досконалої конкуренції з певних причин порушуються.
Принцип третій - саморегулювання. Саморегулювання означає, що попри велику кількість виробників і споживачів, значну відмінність інтересів, їхня діяльність узгоджується автоматично - завдяки конкуренції і вільному (за взаємною згодою) формуванню цін.
Розкрити механізм ринкового саморегулювання можна, пояснивши, як саме в ринковій економіці вирішуються важливі для господарського життя суспільства питання: що виробляти? як виробляти? Для


Вирішення в ринковій економіці питань:
що виробляти? як виробляти? для кого виробляти?

Питання
господарського
життя

Суть відповіді
на питання в
ринковій економіці

Приклад

Що виробляти?

Виробляється те,на що є попит споживачів

Якщо збільшується продаж електронних книжок і споживачі виявляють готовність
купувати їх за вищою ціною, то це означає,
що відбувається «голосування грошима»
за цей товар. Для виробників це стає сигналом про доцільність збільшення виробництва

Як виробляти?

У виробництві використовуються технології', які гарантують менші витрати

Ціна за 1 кг цукру встановилася на рівні
8 грн. Цукор постачають три заводи, які використовують різну техніку та організацію,
відповідно, мають різні витрати: перший - на рівні 5, другий - 7, третій - 9 грн за кілограм. Третій виробник не відшкодує витрат, тому змушений залишити ринок

Для кого виробляти?

Виробники орієнтовані на тих покупців, доходи яких дають можливість купувати товар

Середня ціна холодильника вищого класу
становить 8 тис. грн. Попит на холодильники формують три групи родин. Перша група має доходи, за яких на холодильник можна виділити не більше ніж 3,5, друга – не більше ніж 5,5, третя - 8 і більше тис. грн. Виробники холодильників вищого класу орієнтуватимуться лише на третю групу родин

кого виробляти?

Ринкова конкуренція -це змагання між ринковими суб'єктами за ринки збуту з метою отримання максимальних доходів та прибутку.
Без ринкової конкуренції немає ринкового саморегулювання. Зокрема, якщо б виробники не конкурували між собою, вони навряд чи мали б мотиви до пошуку способів найліпшого задоволення потреб споживачів. Ринкова економіка, як особлива форма організації господарського життя за  принципами економічної свободи, конкуренції,саморегулювання,  має значні переваги. Водночас їй властиві й недоліки (обмеження), подані на схемі.
Ринкова конкуренція має переваги, пов'язані  зі спрямованістю виробництва на повніше задоволення потреб споживачів, з використанням досягнень технічного прогресу для зменшення витрат виробництва та з можливістю реалізувати особисті інтереси економічних суб'єктів.
Недоліки конкуренції виявляються у тому, що вона, по-перше, може породжувати масштабні банкрутства найслабших виробників, спричиняти масове безробіття та розшарування суспільства на дуже багатих і злиденних. По-друге, виробники заінтересовані у швидких та високих прибутках, яких не можна одержати в освіті, культурі, здійснюючи природоохоронні заходи. Тому потреби людей у розвитку саме цих сфер можуть залишитися незадоволеними. По-третє, руйнівні для виробників-конкурентів наслідки конкуренції змушують їх шукати порозуміння, змовляючись та укладаючи угоди. Це шкодить споживачам, оскільки спричиняє зростання цін і зниження якості.
Попит як економічне явище - це готовність придбати товар, яку виявляє покупець за певного рівня ціни. Як правило, графічно попит відображають як множину певних значень цін та кількості товарів.
Обсяг попиту -  це кількість товару, що може бути придбана за кожного значення ціни у визначений період часу.
Індивідуальним називають попит окремого споживача на певний товар, а ринковим - попит усіх споживачів певного товару. Фактично,ринковий попит - сума індивідуальних.
Основні чинники,які впливають на обсяг попиту в певний час

  • ціна товару;
  • ціни інших товарів;
  • доходи та кількість покупців;
  • смаки та вподобання покупців;
  • очікування покупців.

Ціна попиту (Р) --  це та найвища ціна, яку згодний заплатити споживач за товар чи послугу.
Функція попиту від ціни може виражатися трьома способами:

  • у вигляді функції попиту;
  • у вигляді шкали попиту;
  • у вигляді кривої попиту.

Якщо припустити, що всі чинники, крім ціни товару, є незмінними,
то матимемо залежність, яка називається функцією попиту від ціни.
Вона записується так:
Q D =F(P)

де QD - обсяг попиту на певний товар, або максимальна кількість одиниць товару, яку готові придбати покупці за певної ціни;
Р - ціна цього товару.
Раціональний споживач за нормальних ринкових умов виявляє бажання придбати більшу кількість товарів саме за нижчою ціною. Отже, між обсягом попиту та ціною існує зворотний зв'язок. Цей зворотний зв'язок називають законом попиту.
Обернену залежність між обсягом попиту та ціною в економічній науці пояснюють  двома причинами: дією  ефекту доходу та ефекту заміщення.
Ефект доходу полягає в тому, що нижча ціна фактично збільшує купівельну спроможність покупця, який, почуваючи себе багатшим, прагне придбати товар у більшій кількості.
Ефект заміщення виявляється в тому, що в разі зменшення ціни певного товару споживач відмовляється від інших, дорожчих, товарів, завдяки чому дешевший товар продається в більшій кількості.
Залежність обсягу попиту від ціни проілюструємо на прикладі ринку картоплі. Готовність покупця придбати певну кількість картоплі дивимось у табл. 3.2.

Попит одного споживача на картоплю за тиждень

 

Ціна за 1 кг, грн

Величина попиту за тиждень, кг

 

7

2

6

4

5

7

4

10

3

18

У таблиці відображено те, що після зменшення ціни за 1 кг з 7 до З грн попит споживача на картоплю протягом тижня міг би збільшитися з 2 до 18 кг.
Залежність між величиною попиту та ціною є оберненою, оскільки в разі збільшення ціни бажання покупця придбати картоплю зменшується.

На основі даних таблиці  будуємо графік 3.1, який відображає функцію (лінію) індивідуального попиту.
Кожна точка лінії індивідуального попитуQD - це поєднання значень кількості картоплі, що може бути куплена, та ціни за 1 кг картоплі. Оскільки функція QD відображає обернену залежність, то лінія опускається зліва направо.
Пропонування як економічне явище - це вияв готовності виробника створювати і продавати товар за певного рівня ціни. Графічно пропонування зображується як певна сукупність значень цін і кількості товарів.
Обсяг пропонування - це кількість товарів, які можуть бути продані
за кожного значення ціни у визначений період часу.
Індивідуальне пропонування  стосується  окремого  виробника (продавця) певного товару, а ринкове - усіх виробників певного товару, що фактично є сумою індивідуального пропонування різних виробників. Серед багатьох чинників, які можуть вплинути на пропонування в певний час, визначальними є такі:

  • ціна товару;
  • ціни інших товарів, що використовуються як ресурси для виробництва;
  • застосовувана технологія;
  • податки, які сплачує виробник, чи пільги, що йому надаються;
  • кількість виробників.

Якщо припустити незмінність усіх чинників, крім ціни товару, то матимемо функцію пропонування від ціни.
QS =F(Р),
де QS - обсяг пропонування товару за певний час, або кількість певного
товару, яку згідні запропонувати продавці за певної ціни; Р- ціна цього
товару.
Досвід господарювання переконує: якщо ціна буде вищою, то виробник готовий  запропонувати більшу  кількість товарів. Обсяг пропонування зростає саме тоді, коли зростає ціна. Цю залежність називають законом пропонування.
Пряму залежність між ціною та величиною пропонування теоретично пояснюють в економічній науці такими двома ефектами.
Ефект перерозподілу ресурсів на користь товару з вищою ціною
означає, що вища ціна, пов'язана з нею виручка від реалізації та більший прибуток дозволяють  удосконалювати виробництво та збільшувати обсяги виробництва і продажу.
Ефект залучення до використання гірших ресурсів передбачає, що за вищої ціни створюється можливість відшкодування вищих витрат, отже, стає можливим залучення й гірших ресурсів, що сприяє розширенню виробництва.


Пропонування картоплі одним виробником за тиждень

 

Ціна за 1 кг, грн

Обсяг пропонування за тиждень, кг

 

 

7

10

 

 

6

9

 

 

5

7

 

 

4

4

 

 

3

0

 

Залежність між ціною та обсягом пропонування картоплі  одним виробником проілюстрована табл. 3.3.

У таблиці відображено те, що в разі зростання ціни з 3 до 7 грн про давець картоплі готовий збільшити її пропонування з 0 до 10 кг    протягом тижня.
Залежність між обсягом пропонування та ціною картоплі є прямою.
За табличними даними  можна  побудувати лінію індивідуального пропонування картоплі (графік 3.2).
Кожна точка лінії індивідуального попиту QS - це поєднання значень кількості картоплі, що може бути запропонована продавцем, та ціни за 1 кг картоплі.
Оскільки функція Q Sвідображає пряму залежність, то лінія пропонування підіймається зліва направо.
Завжди існує ціна, за якої обсяг пропонування відповідає обсягу попиту, тобто бажання  покупців і продавців щодо купівлі-продажу збігаються. Така ціна називається рівноважною, або ціною рівноваги попиту та пропонування
Обчислимо ціну рівноваги для нашого прикладу з індивідуальним
попитом та пропонуванням на ринку картоплі. Для спрощення припустимо, що на ринку є лише один покупець і один продавець картоплі.
Об'єднаємо дві попередні таблиці в одну і додамо стовпчик,  в якому показано, наскільки пропонування перевищує попит або, навпаки, попит перевищує пропонування за різних цін на картоплю (табл. 3.4).

 

Співвідношення пропонування та попиту

Ціна
за 1 кг,
грн

Обсяг
пропонування
за тиждень, кг

Обсяг
попиту
за тиждень, кг

Надлишок пропонування (+),
нестача пропонування (-)
щодо попиту, кг

7

10

2

+8

6

9

4

+5

5

7

7

0

4

4

10

-6

3

0

18

-18

Таблиця ілюструє, що в чотирьох з п'яти варіантів співвідношення пропонування та попиту маємо невідповідність намірів продавців і покупців. За ціни у 7 та 6 грн за 1 кг пропонування перевищує попит, а за ціни 4 та 3  грн за 1 кг, навпаки, попит перевищує пропонування. Лише за ціни у 5 грн за 1  кг наміри покупців та продавців збігаються. Саме така ціна називається рівноважною. На основі даних табл.  3.4 будуємо графік, на якому одночасно будуть зображені дві лінії - попиту та пропонування (графік 3.3).
На графіку показано, що дві лінії - попиту та пропонування - перетинаються лише в одній точці, яка відповідає ціні у 5 грн за 1 кг картоплі.
Якщо ціна перевищує рівноважну, яка становить 5 грн, то виникає надмір картоплі, тобто частина її не буде продана. Якщо ціна встановлюється на нижчому від 5 грн рівні, то формується дефіцит картоплі, коли частина попиту споживачів не задовольняється.
Ціну ринкової рівноваги можна розрахувати, якщо ми маємо рівняння для функції попиту і пропонування.
Наприклад. Нехай функція попиту описується рівнянням QS =5 - 1,3 Р, а функція пропонування - рівнянням QS =2 + 1,1 Р. Оскільки ціна рівноваги виникає тоді, коли попит і пропонування  збігаються,  то за пишемо рівність, яка дасть можливість визначити рівноважну ціну:
5 - 1,3 Р=2 + 1,1 Р. Звідси Ре = 1,25, де Ре - ціна ринкової рівноваги, за якої попит і пропонування збігаються.
Розрахувавши значення рівноважної ціни і підставивши її в  рівняння або попиту, або пропозиції, дістанемо рівноважні обсяги реалізованої продукції.
Ціна ринкової рівноваги постійно коливається, вона не є такою, що встановлюється раз і назавжди. Причиною зміни ціни ринкової рівноваги стають так звані нецінові чинники - ті, що не пов'язані з ціною  даного товару. Одні з них впливають на попит, інші на пропонування. Графічно вплив чинників відображається паралельними зрушеннями лінії попиту та пропонування праворуч( у разі збільшення) та ліворуч (у разі зменшення)



Таблиця відображає й чотири чинники, які впливають на пропонування. Зміст і характер (напрямок) цього впливу є такими:

  • Якщо зменшуватимуться ціни на товари, які є ресурсами для виробництва нашого товару,  наприклад, стануть дешевшими добрива для вирощування картоплі, то скоротяться витрати виробництва і зросте пропонування. У разі подорожчання виробничих ресурсів пропонування скорочується.
  • Якщо впроваджуються нові технології, наприклад енергоощадні, то відбуватиметься зменшення витрат виробництва, а пропонування зростатиме. Якщо виробники ігнорують нові технології, то за умов обмеженості ресурсів це спричинятиме скорочення     пропонування.
  • Якщо уряд запроваджує пільгові податки для виробників, то це стимулює виробництво і пропонування. У разі зростання податків виробництво і пропонування можуть зменшуватися.
  • Якщо нові виробники приходять у галузь, скажімо, у сільське господарство, то це сприяє зростанню її виробничого потенціалу, а пропонування збільшується.  Якщо  виробники згортають своє виробництво, то пропонування скорочується.

У реальному житті товари не завжди продаються за ціною ринкової рівноваги. Наприклад, продавці можуть завищити ціну. Але тоді  покупці не купуватимуть усієї продукції. Виникне її надмір, і постане питання, як реалізувати весь товар. Продавці, конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну.
Якщо ринкова ціна встановиться на рівні нижчому, ніж рівноважна, то попит перевищуватиме пропонування, і виникне дефіцит. Це створить для покупців проблему: як придбати товар? Вони, конкуруючи між собою, виявлятимуть готовність купувати за вищої ціни.
Ринкова конкуренція є тим регулятором, який, попри відхилення, повертає ціну до рівня, узгоджує попит і пропонування.
Ціни не завжди формуються лише під впливом попиту і пропонування.  Причиною такого неринкового ціноутворення може  стати прагнення виробників обмежити конкуренцію.  Саме з цією метою у період середньовіччя ремісники об'єднувались у цехові організації - цехи перукарів, броварів, кравців тощо. Таку саму роль виконують і сучасні монополісти - великі підприємства, які контролюють виробництва в цілих галузях.
Неринкове ціноутворення відбувається й тоді, коли держава обмежує зростання цін на такі товари, як хліб, ліки, комунальні послуги для малозабезпечених громадян.
Гроші
Гроші мають багатовікову історію, протягом якої суттєво й неодноразово змінювалася їхня форма. Гроші для господарського життя суспільства важливі не самі по собі, а з  огляду на виконувані ними функції. Тому іноді кажуть, що гроші - це сукупність функцій, які вони виконують, підкреслюючи тим самим другорядність форми, в якій гроші існують.
Гроші виконують кілька функцій:

  • засобу обігу;
  • засобу платежу;
  • міри вартості;
  • засобу нагромадження.

Функцію засобу обігу гроші виконують під час купівлі-продажу речей. Коли йдеться про відшкодування за використані ресурси  - для виплати зарплати, процента за кредит, орендної плати тощо,  гроші виконують функцію засобу платежу.
Якщо ми використовуємо грошову форму для зіставлення цін різних товарів, дивлячись на етикетки і вирішуючи, купити чи не купити, гроші  виконують для нас функцію міри вартості. Таку саму функцію вони виконують для суспільства в цілому, коли уряд надає статистичну інформацію, використовуючи грошові показники про обсяги створеного валового внутрішнього продукту, доходи та видатки бюджету, експорт та імпорт тощо.
Функцію  засобів  нагромадження гроші виконують тоді,  коли домогосподарства, підприємці або уряд роблять заощадження.


 

До замінників грошей належать чеки, векселі, банківські картки. Їх використовують у розрахунках,  але за умови, що кожний із цих замінників забезпечується або рахунком у банку, або готівковими грошима.
Чек -  це письмове  розпорядження  власника  банківського рахунка перерахувати певну суму пред'явникові чека або видати йому готівку.
Вексель  -  це письмове зобов'язання боржника сплатити певну суму грошей у визначений термін. Вексель може розпочати самостійний рух, коли він передається третій, четвертій тощо особі, і  обслуговувати  розрахунки  багатьох економічних суб'єктів Вексель передається від одного власника (держателя) до іншого за допомогою особливого передатного напису - індосаменту. Вексель можна передати банку, одержавши (з певною знижкою) заборговані гроші раніше від зазначеного на векселі терміну.
Банківська  пластикова  картка  - розрахунковий засіб, який найчастіше видають банки своїм клієнтам.  Картка містить ідентифікатор власника - позначку про номер рахунка в банку. Під час розрахунків кредитними картками в торговельних або інших установах використовуються спеціальні пристрої - термінали. Через них номер картки та дані  про рахунки за товари та послуги надходять у банк. Банк робить безготівкові  перерахунки грошей на  користь установ, що надали товари або послуги. Кредитною карткою можна скористатись і в разі, якщо її власникові потрібна готівка.
Банківські рахунки, або депозитні  гроші -  це своєрідний засіб відображення і контролю за станом і рухом коштів (депозитів). Рахунки поділяють на безстрокові та строкові. Кошти з безстрокового рахунка можна одержати в будь-який час для розрахунків або платежів. Строкові рахунки стають доступними вкладникам лише через визначений час.
Поняття  «електронні гроші» застосовують для  означення банківських (депозитних) грошей, використання яких передбачає електронні технології. Ці технології дають можливість перераховувати гроші та реєструвати інформацію про їхній  рух без паперовим способом.
Міжнародні - це гроші міжнародних організацій, що призначені для
здійснення розрахунків між країнами. Такими грошима є СДР - «спеціальні права запозичення», створені Міжнародним валютним фондом (МВФ), та євро  -  спільна валюта країн ЄС, котрі утворюють Єврозону. Для економіки будь-якої країни вкрай важливою є проблема стійкості національних грошей. Кожна країна заінтересована в належному ставленні до власних грошей як з боку громадян, так і з боку іноземців.
Для забезпечення стійкості грошей необхідно правильно визначити попит на  гроші (МD) з огляду на виконувані  ними функції та оцінити наявну кількість грошей у обігу, або їх пропонування (МS).
Контроль за масою грошей в обігу, забезпечення стійкості національних грошей - основне завдання центрального банку країни.
Попит на гроші визначається такими основними чинниками:

    • загальним обсягом створеного в економіці протягом року продукту національного виробництва (У);
    • середнім рівнем цін, за якими ці продукти та  послуги

реалізуються (Р);

    • швидкістю руху грошей, або кількістю оборотів, здійснюваних у середньому однією грошовою одиницею протягом року (V).

Для розрахунку кількості  грошей, потрібних для забезпечення нормального обігу, використовують таку формулу:
MD =1/ V *P*Y
Пропонування грошей оцінюється показниками,  що називаються
 грошовими агрегатами, поданими на схемі 3.3
Грошові  агрегати  пов'язані між  собою,  і ці зв'язки можна відобразити такими рівняннями:
М1 = МО + поточні рахунки (МО - готівка, або паперові гроші та монети,  що обслуговують обіг, поточні - рахунки в банках, гроші з яких можуть бути одержані (перераховані) у будь-який час.
М2= М1 + короткострокові рахунки (короткострокові - це рахунки, гроші з яких можна одержати і використати тільки через певний, хоч і короткий, строк).
МЗ = М2 + цінні папери банків (цінні папери банків - боргові зобов'язання банків, що використовуються в обігу в розрахунках).
Якщо пропонування грошей перевищує попит на них, то гроші знецінюються та втрачають свою стійкість. У разі втрати стійкості починається «втеча від грошей», коли  економічні суб'єкти прагнуть якнайшвидше обміняти їх на майно, товари, гроші інших країн. Виявом втрати стійкості грошей  є  падіння курсу національної  валюти стосовно до інших валют, тобто девальвація національної валюти.

 
- 1 - слідуюча ->>
 

© Дехтяр Людмила Василівна, Дехтяр Володимир Васильович