![]() ![]() ![]() ![]() |
||||
По-четверте, виробничі ресурси взаємно доповнюють одне одного і водночас можуть взаємозамінюватись. Зі зміною технологій може скорочуватись використання одних ресурсів, а інших - збільшуватись. Наприклад, у результаті впровадження індустріальних технологій у сільському господарстві скорочується попит на працю і зростає попит на капітал. За взаємозамінності ресурсів зміна ціни одного ресурсу впливатиме на попит на інший. Наприклад, подорожчання праці може спонукати підприємців збільшувати попит на засоби виробництва (капітал). Незважаючи нате що існують об'єднувальні ознаки для різних ринків виробничих ресурсів, їм властиві і суттєві відмінності. Ринок праці - це сукупність економічних відносин між найманими працівниками та підприємствами з приводу купівлі продажу робочої сили. Носієм попиту на ринку є підприємства, які мають вільні місця ,тобто в них є попит на заміщення вакантних місць; носієм пропозиції на ринку праці є ті , хто має здатність до праці за відсутності робочого місця ( тобто ті , які шукають роботу). Ціною на ринку праці виступає заробітна плата — грошова винагорода, що виплачується найманим робітникам за використання їх праці. Виробничий ресурс праця відрізняється від усіх інших виробничих ресурсів тим, що його власником є людина, якій властиве те, що вона є: - біологічною істотою; - особистістю з власними потребами і цінностями; - членом суспільства. До яких наслідків спричиняється ця особливість ресурсу праця? По-перше, загальне пропонування праці в економіці визначається природними процесами - народжуваністю і смертністю населення. По-друге, на бажання людини працювати, на продуктивність її праці суттєво впливає задоволення своєю роботою та інші особисті мотиви. По-третє, працівники можуть захищати свої інтереси, об'єднуючись у профспілки, інші громадські організації, а правила відносин між працівниками і підприємцями фіксуються у трудових угодах та визначаються трудовим законодавством країни. На ринку праці продається здатність працівника створювати продукти і послуги. Цю здатність купують підприємці або держава, а продають наймані працівники. Отже, суб'єктами ринку праці є наймані працівники, з одного боку, підприємці та держава - з другого. Держава стає суб'єктом ринку праці не тільки тому, що на державних підприємствах працює значна частина працездатного населення країни, а й через те, що держава регулює цей ринок. Засобом державного регулювання ринку праці є визначення мінімальної (що гарантує необхідний мінімум споживання) зарплати, нормальних умов праці, віку виходу працівників на пенсію та розміру самої пенсії тощо. |
||||
<<- попередня - 3 - наступна ->> | ||||
© Дехтяр Людмила Василівна, Дехтяр Володимир Васильович |